Адаптаційний місяць: про що поговорити з батьками першокласників

Основні акценти розмови:

1. підтримка дитини вадаптаційний період;

2. шкільна зрілість;

3. фізичні умови адаптації дитини дошколи;

4. психологічні умови, щополегшують адаптацію.

Роз’ясніть, якбатьки можуть підтримати дитину вадаптаційний період. Ознайомте їх із фізіологічними й психологічними особливостями адаптації дитини дошколи. Запропонуйте виконати практичні вправи. Налагодьте партнерські відносини збатьками. Для цього спілкуйтеся зними щиро, будьте терплячими, поважайте думку батьків, враховуйте їхні побажання. Небійтеся запитань, докожного збатьків знайдіть підхід. Допоможіть батькам розібратися зінформацією, якою вони «збагатилися» вінтернеті. Пам’ятайте, щобатьки сприймають кожне слово керівника тавчителя, якпоштовх додії. Від того, якпройде адаптаційний місяць, залежить нелише успішність дітей, а, щоважливіше, їхнє психологічне благополуччя, подальша взаємодія педагогів збатьками. Забудьте про «Виповинні...», «Якраще знаю...».

Розкажіть батькам:

  • про шкільну зрілість.

Психологи виділяють три аспекти шкільної зрілості:

 інтелектуальна— вміння порівнювати предмети, явища, вловлювати основні зв’язки між явищами. Розвинене мовлення неєабсолютним показником інтелектуальної готовності;

 емоційно-вольова— вміння концентрувати увагу, вміння регулювати свою поведінку, керувати емоціями, спроможність тривалий час виконувати нецікаве завдання;

 соціальна— потреба вспілкуванні зоднолітками, уміння спілкуватися івиконувати роль учня.

  • про фізичні умови адаптації дитини до школи.

Перші три тижні адаптації вшколі називають «фізіологічною бурею» або «гострою адаптацією». Ценайтяжчий час для дитини, вона відчуває постійне напруження. Наступний етап адаптації— нестійке пристосування, коли організм дитини знаходить прийнятні реакції нанові умови життя. Потім настає період відносно стійкого пристосування. Організм реагує нанавантаження зменшим напруженням. Дитині важко перелаштуватися нашкільне життя. Деякі діти докінця першої чверті худнуть, уінших— знижується або підвищується тиск. Діти можуть скаржитись наголовний біль, втому, поганий сон, зниження апетиту. Лікарі можуть діагностувати появу шумів усерці, порушення нервово- психічного здоров’я танездужання. Цеознаки перевтоми.

Адаптація може тривати дошести місяців залежно від індивідуальних особливостей першокласника. Щоб допомогти дитині адаптуватися, необхідно відрегулювати їїрежим дня. Хороший фізичний стан дитини залежить від того, скільки вона гуляє навулиці, якчасто рухається, яку їжу їсть, скільки часу проводить закомп’ютером ітелевізором. Розпланувати день ліпше разом здитиною.

Наперших батьківських зборах запропонуйте батькам об’єднатися укілька груп ірозробити рекомендації режиму дня. Для прикладу можете запропонувати їмготові поради «Якорганізувати режим дня першокласника: 7порад».

  • які психологічні умови потрібно створити.

Якщо адаптація проходитиме важко, товже зпершого класу ушколяра складеться негативне ставлення донавчання. Цепризведе дохронічного нервового напруження іпостійних стресів. Напочатку навчання вшколі дитині важливо отримувати радісні тапозитивні емоції від спілкування. Неможна піклуватися лише про навчання дитини, забуваючи про їїсамопочуття внових умовах. Батькам здається, щодитина має одразу іззадоволенням ходити вшколу, робити уроки, читати книжки, цікавитися навчанням, анегрою. Батьки говорять дитині: «Тивже доросла, азначить, маєш цікавитися неіграшками, анавчанням. Чому типостійно граєшся. Ліпше йди йпочитай».

Першокласник невстиг пристосуватися донового способу життя, але намагається відповідати вимогам дорослих. Достресу перших шкільних днів додається страх невиконати батьківські настанови.

Неможливо стати школярем замить. Виконувати домашні завдання— цечастина шкільного життя, агра здрузями навулиці допоможе розслабитися. Потрібно визнати гру природним заняттям першокласника. Говорити варто нелише: «Який молодець, взяв книжку йчитаєш!», ай«Якже тикласно вмієш гратися!». Дозвольте дитині взяти вшколу маленьку іграшку. Для багатьох дітей іграшка допомагає зняти напруження під час адаптації.

Неварто засуджувати інтерес дитини доіграшок. Цеприродне заняття для вчорашнього дошкільника. Батьки вважають, щочитання іписьмо— це«серйозні», «потрібні» заняття, агра— витрачання часу. Своїм ставленням дорослі показують дитині, щошколярем бути добре, адошкільником— погано. Уцій ситуації дитині психологічно дуже складно, їйхочеться гратися, абатьки цезасуджують. Заборона ібажання створюють психологічний конфлікт, розв’язати який дитині непросто. Дитина або забороняє собі гратися іпригнічує свої потреби, або мучиться докорами сумління після гри, або йде наконфронтацію «Все одно буду!».

Більшість дітей йдуть уперший клас звеликим бажанням стати школярами. Підтримуйте цепрагнення: цікавтеся шкільним життям дитини, розпитуйте про школу, діліться своїм досвідом. Цезміцнить їїнавчальну мотивацію.

  • як і за що хвалити.

Щоб удитини сформувалося позитивне ставлення дошколи, важливо, щоб вона розуміла: вчитися їйпід силу, вона може впоратися знавчальними завданнями. Відчуття власної успішності значно полегшує труднощі адаптації тасприяє підвищенню навчальної мотивації. Заохочення має бути конкретним: хваліть несаму дитину, аякусь рису їїповедінки, результат діяльності. Якщо вискажете: «Оленко, тисьогодні дуже акуратно написала літери!», або: «Михасю, мені дуже подобається хвостик уцієї цифри!», дитина отримає інформацію проте, щопотрібно робити, щоб бути хорошим школярем, ізрозуміє, щодля неї цеможливо. Якщо просто сказати: «Розумниця, відмінно!», тодитина незрозуміє, защоїїхвалять, іїйбуде важко зорієнтуватися втому, яка поведінка єсхвальною. Якщо незнаєте, защопохвалити дитину, знайдіть щось таке, щоунеї виходить добре, навіть якщо цевсього лише один гачечок, написаний упрописах. Коли удитини небуде щось виходити, можна звернутися доцього досвіду, щоб допомогти їйповірити увласні сили.

  • про що запитувати.

Ушколі дитина вперше стикається іззовнішньою оцінкою своїх дій. Перші оцінки пов’язані якзпозитивними, так ізнегативними переживаннями. Якщо вирозпитуєте дитину про оцінки ібурхливо наних реагуєте, для дитини вони стануть основною частиною шкільного життя. Запитання: «Щотисьогодні дізнався нового? Зким іздіток тисьогодні грав? Які уроки були для тебе найцікавішими?» допоможуть дитині зрозуміти, щоголовне вшколі— навчання йспілкування. Для дитини оцінка— цеоцінювання неїїроботи, аїїсамої: «Якщо яотримую хороші оцінки, значить яхороша». Така позиція єнебезпечною, боможе призвести доформування залежності від думки оточення, від зовнішнього оцінювання. Тому оцінки, які отримує дитина, неповинні впливатинавашу думку іпочуття донеї.

Порадьте батькам говорити дитині, щооцінюють неїїсаму, алише результати їїдіяльності. Важливо, щоб дитина розуміла: іноді унеї щось невиходитиме, але вона при цьому нестає поганою. Так, під час виконання домашнього завдання можна запитати: «Іринко, яктигадаєш, щоутебе вийшло найкраще? Ащо— недуже?». Якщо дитина болісно переживає через оцінки, використовуйте врозмові слово «зате». Наприклад: «Юрчику, так, завдання тирозв’язав неправильно. Зате тинаписав дуже красиві цифри». Ащезапевніть дитину усвоїй підтримці: «Спробуймо разом розібратися йвиконати завдання».

  • як допомогти висловити негативні почуття.

Якщо дитині сумно, вона розлючена нашколу, вчителя або однокласників, важливо дати їйможливість висловити свої негативні почуття. Якщо вискажете дитині: «Христинко, незасмучуйся. Чому тизлишся? Яктиможеш так говорити?», тоцепідсилить стрес івіддалить вас від дитину. Першокласнику необхідне ваше розуміння. Якщо виуважно вислухаєте дитину, визнаєте, щонавчання вшколі справді може бути нецікавим або важким, тодопоможете їйзвільнитися від гнітючих думок іпочуттів. Скажіть: «Олексійку, ябачу, тизасмутився. Тобі було прикро. Навіть, напевно, вшколу ходити незахотілося». Такими відповідями випідтримаєте дитину.

Кiлькiсть переглядiв: 304

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.